Коли Шмідту вперше запропонували працювати з коучем, він поставився до цієї ідеї скептично.
Його реакція була цілком логічною:
«Я успішний CEO. Навіщо мені коуч?»
Здавалося, що людина, яка керує однією з найуспішніших технологічних компаній світу, вже володіє всіма необхідними знаннями та навичками.Але все змінилося після знайомства з Білл Кемпбелл - людиною, яку згодом назвуть одним із найвпливовіших коучів у світі бізнесу.Саме після цієї співпраці Шмідт сказав фразу, яка сьогодні стала одним із найвідоміших висловлювань про коучинг:
«Найкраща порада, яку я можу дати будь-якому CEO, - знайдіть собі коуча.»

Поширене уявлення про коучинг полягає в тому, що коуч повинен знати більше або давати готові рішення. Насправді його роль зовсім інша.
Коуч не приймає рішення замість клієнта. Він допомагає побачити те, що людина не помічає сама.
У психології та управлінні це часто називають «сліпими зонами» - аспектами власного мислення, поведінки чи процесу прийняття рішень, які залишаються поза усвідомленням.
Сильний керівник потребує не людини, яка буде говорити, що робити, а співрозмовника, який поставить правильні запитання, дасть чесний зворотний зв’язок і допоможе подивитися на ситуацію під іншим кутом.
Ця різниця нерідко відділяє хорошого керівника від видатного.
Але коучинг - це не лише про бізнесЦей принцип працює далеко за межами корпоративного світу. Психологи проходять супервізію. Лікарі навчаються у більш досвідчених колег.Професійні спортсмени працюють із тренерами незалежно від кількості своїх перемог.Музиканти вдосконалюють майстерність разом із наставниками.Підприємці звертаються до бізнес-коучів і консультантів.
Люди, які досягають високих результатів, рідко залишаються наодинці зі своїми рішеннями.Навпаки - вони свідомо створюють навколо себе середовище, яке допомагає їм мислити ширше та приймати якісніші рішення.
Професійне зростання не починається в той момент, коли людина знаходить усі відповіді.Воно починається тоді, коли вона готова чесно поставити собі правильні запитання.
Саме тому коучинг сьогодні є не ознакою слабкості чи нестачі компетентності, а інструментом розвитку, яким користуються керівники найбільших компаній світу.